Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ ніби об'єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум'яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну.

Ні сучасне України, ні минуле від часу виходу Кобзаря, ні прийдешнє не можемо уявити без Шевченка, без його поетичної сили і духовної висоти. Ми піднімались, зміцнювались, утверджувались як нація з невмирущими інвективами його розуму і серця.

І сьогодні в генах, у крові тисяч, мільйонів, хто виходив на майдани України за честь, за гідність, за свою землю, за права, проти тиранії, свавілля, брехні пульсують слова великого українця.